ЗАКОН УКРАЇНИ

Про протидію торгівлі людьми

Цей Закон визначає організаційно - правові засади протидії торгівлі людьми, основні напрями державної політики у сфері протидії торгівлі людьми, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми та порядок надання допомоги таким особам.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

Боротьба з торгівлею людьми - система заходів, спрямованих на виявлення випадків торгівлі людьми, осіб, які постраждали від торгівлі людьми, встановлення осіб торговців людьми та притягнення їх до відповідальності.

Виявлення особи, яка постраждала від торгівлі людьми - з'ясування інформації, яка дає підстави вважати, що певна особа постраждала від торгівлі людьми.

Країна походження - це країна громадянської належності іноземця або країна постійного проживання для особи без громадянства, які постраждали від торгівлі людьми.

Заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми - центри реабілітації осіб, які постраждали від торгівлі людьми, центри соціально - психологічної допомоги, центри соціально - психологічної реабілітації дітей та притулки для дітей.

Запобігання торгівлі людьми - це система заходів, спрямованих на попередження причин та передумов, що призводять до торгівлі людьми.

Захист осіб, які постраждали від торгівлі людьми - система заходів з відновлення прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

Процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми - комплекс заходів, під час яких уповноважена особа на підставі отриманої інформації та її аналізу порівнює елементи вчиненого щодо особи діяння з визначенням торгівлі людьми, оцінює ймовірність вчинення щодо особи такого діяння та приходить до висновку, що така особа є особою, яка постраждала від торгівлі людьми.

Особа, яка постраждала від торгівлі людьми - будь-яка людина, яка стала об'єктом торгівлі людьми, і яка визнана такою відповідно до положень цього Закону.

Повернення в Україну громадян України, які постраждали від торгівлі людьми - комплекс заходів, спрямованих на організацію повернення громадян України, які постраждали від торгівлі людьми на території іншої держави, на територію України.

Повернення або залишення дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми та є іноземцем чи особою без громадянства - комплекс заходів, спрямованих на забезпечення, відповідно до потреб такої дитини, повернення до країни походження або залишення на території України дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми на території України та є іноземцем чи особою без громадянства.

Протидія торгівлі людьми - система заходів, спрямованих на подолання торгівлі людьми шляхом запобігання цьому явищу, боротьби з ним та надання допомоги й захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Реабілітація особи, яка постраждала від торгівлі людьми - комплекс медичних, психологічних, соціальних, юридичних та інших заходів, спрямованих на відновлення фізичного і психологічного стану та соціальних функцій особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Репатріація іноземців та осіб без громадянства, які постраждали від торгівлі людьми - комплекс заходів, спрямованих на повернення до країни громадянства або постійного проживання іноземців та осіб без громадянства, які постраждали від торгівлі людьми на території України.

Торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи.

Торгівля дітьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є дитина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача, або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, незалежно від використання обману, шантажу, уразливого стану дитини, застосування чи погрози застосування насильства або використання службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи.

Стаття 2. Законодавство про протидію торгівлі людьми

Законодавство про протидію торгівлі людьми включаєКонституцію України,Кримінальний кодекс України, цей Закон та інші нормативно-правові акти та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 3. Основні принципи протидії торгівлі людьми

Діяльність, спрямована на протидію торгівлі людьми в Україні, ґрунтується на таких принципах:

забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема, права на повагу до гідності, особисте життя, правову допомогу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку;

поваги і неупередженого ставлення до осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

конфіденційності інформації про осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

добровільності отримання допомоги особами, які постраждали від торгівлі людьми, та їх недискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

взаємодії органів виконавчої влади між собою та з громадськими і міжнародними організаціями.

Якщо особи, які постраждали від торгівлі людьми або стали свідками торгівлі людьми, є дітьми, усі дії, які застосовуються до них, спираються на принципи, викладені у Конвенції ООН про права дитини та Факультативному протоколі про права дитини до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії.

Якщо вік особи невизначений і є підстави вважати, що ця особа - дитина, вона вважається дитиною і їй надається спеціальний захист до встановлення її віку.

Стаття 4. Основні напрями державної політики у сфері протидії торгівлі людьми

Основними напрямами державної політики у сфері протидії торгівлі людьми є:

протидія торгівлі людьми шляхом підвищення рівня обізнаності населення, превентивної роботи, зниження рівня вразливості населення, подолання попиту;

боротьба із злочинністю, пов'язаною з торгівлею людьми, шляхом, виявлення випадків торгівлі людьми, осіб, причетних до скоєння злочину, притягнення їх до відповідальності;

надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми, шляхом удосконалення системи відновлення їхніх прав, надання комплексу послуг, впровадження механізму взаємодії суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми.

Стаття 5. Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми, які здійснюють свою діяльність у межах, передбачених законами України:

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми, центральний орган виконавчої влади у сфері боротьби зі злочинністю, центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи, закордонні дипломатичні установи України, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Розділ II
ПОВНОВАЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ТА СУБ'ЄКТІВ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України:

затверджує Національний механізм взаємодії суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми;

затверджує порядок проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми та форму довідки про встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

затверджує форму довідки, яка підтверджує факт звернення іноземця чи особи без громадянства, за встановленням статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України;

встановлює порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;

затверджує типове положення про центри реабілітації осіб, які постраждали від торгівлі людьми, центри соціально - психологічної допомоги, центри соціально - психологічної реабілітації дітей та притулки для дітей.

Стаття 7. Загальні повноваження суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми в межах своїх повноважень вживають заходів щодо виявлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми, з подальшим перенаправленням їх до місцевих державних адміністрацій, а останні, у випадку звернення особи та за її згодою, повідомляють про таку особу спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми.

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми, які виявили особу, яка постраждала від торгівлі людьми, інформують її про права та можливості отримання допомоги і захисту, зокрема, про порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. У разі необхідності надають нагальну допомогу відповідно до своєї компетенції.

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми, у разі необхідності, забезпечують навчання своїх працівників, які під час виконання своїх службових обов'язків мають контакт з особами, які постраждали від торгівлі людьми, а також наданню допомоги та захисту таким особам.

Стаття 8. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми

З метою протидії торгівлі людьми спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми:

координує у межах повноважень діяльність суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми, в тому числі спрямовану на реалізацію Національного механізму взаємодії;

здійснює моніторинг діяльності суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми та за його результатами готує щорічну доповідь про стан реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми;

реалізує заходи, що сприяють викоріненню передумов торгівлі людьми, зокрема, щодо попередження насильства в сім'ї та дискримінації за ознакою статі;

вживає заходів для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед батьків та осіб, що їх замінюють, та осіб, які постійно контактують з дітьми в галузі освіти, охорони здоров'я, у сферах культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах;

розробляє та затверджує опитувальник з визначеними критеріями процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

приймає рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

координує та контролює діяльність закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;

розробляє Державну цільову програму протидії торгівлі людьми.

Розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України:

Національний механізм взаємодії суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми;

порядок проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

форму довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

форму довідки, яка підтверджує факт звернення іноземця чи особи без громадянства, за встановленням статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України;

порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Стаття 9. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері боротьби зі злочинністю

З метою протидії торгівлі людьми центральний орган виконавчої влади у сфері боротьби зі злочинністю, та його структурні підрозділи:

виявляють, запобігають, припиняють та розкривають злочини, пов'язані з торгівлею людьми, а також уживають з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених законами України;

уживають заходів щодо розшуку осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання за вчинення злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми;

здійснюють оперативно-розшукові заходи, спрямовані на виявлення та документування протиправної діяльності організованих злочинних груп міжрегіонального (транснаціонального) характеру, що спеціалізуються на торгівлі людьми;

здійснюють систематичний комплексний аналіз стану попередження, виявлення та розкриття злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми;

організовують взаємодію з правоохоронними органами зарубіжних країн з питань протидії торгівлі людьми та здійснюють обмін оперативною інформацією щодо протиправних дій транснаціональних злочинних груп зазначеної спрямованості.

Стаття 10. Повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері протидії торгівлі людьми

З метою протидії торгівлі людьми місцеві державні адміністрації:

забезпечують проведення соціальної роботи та надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми відповідно дозаконів України "Про соціальні послуги"та"Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю";

організують проведення інформаційних кампаній, у тому числі з використанням засобів масової інформації;

забезпечують створення і підтримку "гарячих ліній", пунктів консультування при органах виконавчої влади та при інших суб'єктах у сфері протидії торгівлі людьми за згодою останніх;

забезпечують розповсюдження через центри зайнятості, територіальні органи та підрозділи спеціально уповноваженого органу з питань міграції, пункти пропуску через державний кордон України, закордонні дипломатичні установи України та інші установи та організації інформаційних матеріалів;

співпрацюють з об'єднаннями громадян з питань протидії торгівлі людьми;

забезпечують проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

забезпечують впровадження та функціонування Національного механізму взаємодії суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми на відповідних територіях.

Розділ III
МЕХАНІЗМИ ЗАПОБІГАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Стаття 11. Запобігання торгівлі людьми

Запобігання торгівлі людьми здійснюється у напрямах: вивчення ситуації, підвищення рівня обізнаності, зниження рівня вразливості населення, подолання попиту шляхом реалізації організаційних, дослідницьких, інформаційних, освітніх, правових, соціально-економічних та інших заходів.

Стаття 12. Завдання у сфері запобігання торгівлі людьми

Завдання у сфері запобігання торгівлі людьми включають:

дослідження стану, причин і передумов поширення явища торгівлі людьми;

підвищення рівня обізнаності населення про причини та наслідки торгівлі людьми шляхом проведення широкомасштабних інформаційних кампаній протидії торгівлі людьми серед населення, в тому числі дітей;

забезпечення регулювання процесів зовнішньої та внутрішньої трудової міграції та інші.

Розділ IV
МЕХАНІЗМИ БОРОТЬБИ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

Стаття 13. Боротьба з торгівлею людьми

Боротьба з торгівлею людьми здійснюється правоохоронними органами, які в межах повноважень передбачених законодавством здійснюють заходи щодо виявлення випадків торгівлі людьми, осіб, які постраждали від торгівлі людьми, встановлення осіб торговців людьми та притягнення їх до відповідальності шляхом реалізації організаційних, оперативно-розшукових, адміністративно-правових, процесуальних, аналітично-дослідницьких, інформаційних та інших заходів.

Стаття 14. Завдання у сфері боротьби з торгівлею людьми

Завдання у сфері боротьби з торгівлею людьми включають:

виявлення причин та передумов, що сприяють торгівлі людьми, та вжиття заходів щодо їх усунення;

забезпечення безпеки осіб, які визнані потерпілими від торгівлі людьми, свідків та інших осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві у справах щодо торгівлі людьми;

виявлення та розслідування злочинів пов'язаних з торгівлею людьми;

притягнення до відповідальності, в тому числі кримінальної, осіб, причетних до торгівлі людьми;

забезпечення відновлення прав постраждалих від торгівлі людьми;

інформування громадськості та органів виконавчої влади щодо результатів діяльності у сфері боротьби із торгівлею людьми.

Розділ V
НАДАННЯ ДОПОМОГИ ТА ЗАХИСТУ ОСОБАМ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Стаття 15. Національний механізм взаємодії суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми

З метою ефективної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, та їх захисту створюється Національний механізм взаємодії суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми (далі - Національний механізм взаємодії).

Реалізація національного механізму взаємодії включає визначення потреб особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та знаходження органів чи закладів, які можуть їх задовольнити.

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми з метою ефективного надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми враховують вік, стан здоров'я, стать і спеціальні потреби таких осіб.

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми взаємодіють між собою у процесі протидії торгівлі людьми в рамках реалізації Національного механізму взаємодії та співпрацюють з громадськими та міжнародними організаціями.

Основні компоненти Національного механізму взаємодії:

взаємне інформування, з дотриманням принципу конфіденційності, про випадки торгівлі людьми, передумови та причини торгівлі людьми, методи, які використовують торговці людьми, необхідну допомогу особам, які постраждали від торгівлі людьми;

спільна розробка програм, планів протидії торгівлі людьми;

спільна організація заходів з протидії торгівлі людьми;

обмін передовим досвідом діяльності у сфері протидії торгівлі людьми.

Стаття 16. Права особи, яка звернулась для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми

Особа, яка вважає себе такою, що постраждала від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми та до правоохоронних органів щодо захисту прав і свобод.

Особа, яка звернулась для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право до прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:

інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє дана особа;

медичної, психологічної, правової та іншої допомоги незалежно від місця проживання;

тимчасового розміщення у закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

Іноземець чи особа без громадянства, яка звернулась для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України, крім передбачених частиною 2 цієї статті, до прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждалої від торгівлі людьми має також право на:

безоплатне отримання послуг перекладача;

тимчасове перебування в Україні у порядку, встановленому чинним законодавством.

Іноземець чи особа без громадянства, яка звернулась для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України, отримує довідку, яка підтверджує факт звернення за встановленням такого статусу і започаткування відповідної процедури та є підставою для реєстрації в територіальних органах та підрозділах спеціально уповноваженого органу з питань міграції.

Забороняється утримування особи, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, в установах тимчасового тримання, за винятком обумовлених законом випадків та видворення її за межі України до встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Стаття 17. Порядок встановлення, продовження, позбавлення та втрати статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми

Місцеві державні адміністрації протягом трьох робочих днів з моменту отримання інформації про особу, яка постраждала від торгівлі людьми, проводять процедуру встановлення статусу такої особи та направляють до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми подання про надання або відмову у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, разом з висновком, складеним за результатами проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Для проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, місцеві державні адміністрації проводять співбесіду з такою особою, збирають дані про неї та проводять аналіз усієї отриманої інформації. Співбесіда відбувається на основі опитувальника з критеріями процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Копія заповненого опитувальника додається до подання про встановлення або відмову у встановленні статусу.

У разі неможливості проведення співбесіди з особою через її хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки чи малолітство, процедура встановлення статусу такої особи проводиться на основі інших даних.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми приймає рішення про встановлення або відмову у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, протягом п'яти робочих днів після отримання подання від місцевої державної адміністрації, на основі матеріалів, зазначених у частинах першій та другій цієї статті.

У разі недостатності таких матеріалів для прийняття рішення, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми невідкладно доручає місцевій державній адміністрації протягом трьох робочих днів зібрати додаткову інформацію.

У разі прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, їй видається довідка.

У разі відмови у встановленні статусу, заявник має право оскаржити таке рішення у встановленому законом порядку.

Статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, встановлюється терміном до одного року.

Термін дії статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, може бути продовжений рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми за обґрунтованим поданням місцевої державної адміністрації. Рішення приймається протягом п'яти робочих днів після отримання подання.

Підставами для позбавлення особи, яка постраждала від торгівлі людьми, відповідного статусу є з'ясування, що рішення про встановлення або продовження терміну дії статусу спиралося на свідомо подані неправдиві відомості або фальшиві документи, що мали істотне значення для прийняття рішення. Особи, які подали такі відомості або документи, можуть бути притягнені до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Втрата статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, настає у разі закінчення терміну дії статусу, на який його було встановлено або продовжено у відповідності до частини восьмої цієї статті.

Стаття 18. Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми

Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:

інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє дана особа;

медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;

тимчасового розміщення, за бажання постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжений рішенням місцевого органу виконавчої влади зокрема, у зв'язку з участю особи у якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;

відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;

одноразової матеріальної допомоги в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат;

допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійній підготовці.

Іноземці та особи без громадянства, яким встановлено статус осіб, які постраждали від торгівлі людьми на території України, крім передбачених частиною першою цієї статті прав, мають також право на:

безоплатне отримання послуг перекладача;

тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців, який може бути продовжений у разі необхідності, зокрема, у зв'язку з їхньою участю у якості постраждалих або свідків у кримінальному процесі;

постійне проживання на території Україні у порядку, встановленому чинним законодавством.

Довідка про статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми є підставою для реєстрації в територіальних органах та підрозділах спеціально уповноваженого органу з питань міграції за місцем проживання особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Якщо у спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми існують обґрунтовані підстави вважати, що життю, фізичному чи психічному здоров'ю або свободі та недоторканності особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та є іноземцем, або особою без громадянства, загрожуватиме небезпека у разі повернення її в країну походження, після завершення терміну її перебування, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми приймає рішення про подовження статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, що є підставою для одержання дозволу на перебування на території України до зникнення таких обставин.

Особа, якій надано право на перебування в Україні відповідно до частини четвертої цієї статті, і яка безперервно прожила на території України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на отримання дозволу на імміграцію у порядку, встановленому законодавством.

Надання допомоги особі, яка постраждала від торгівлі людьми, не залежить від:

звернення такої особи до правоохоронних органів та її участі у кримінальному процесі;

наявності у такої особи документа, що посвідчує особу.

Стаття 19. Заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми

З метою забезпечення реалізації прав, передбачених цим Законом, особи, які постраждали від торгівлі людьми, можуть бути направлені до одного із діючої мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центрів реабілітації осіб, які постраждали від торгівлі людьми та центрів соціально-психологічної допомоги.

З метою надання допомоги дітям, які постраждали від торгівлі дітьми, діти можуть влаштовуватись до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей з метою надання психологічної допомоги та забезпечення реабілітації у порядку, встановленому чинним законодавством.

Умови перебування та надання послуг діючою мережею центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центрів реабілітації осіб, які постраждали від торгівлі людьми та центрів соціально-психологічної допомоги, а також центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей регулюються типовим положенням про зазначені заклади.

Стаття 20. Повернення в Україну громадян України, які постраждали від торгівлі людьми

Закордонні дипломатичні установи України у разі необхідності забезпечують громадян України відповідними документами для повернення в Україну, надають необхідну консультаційну та правову допомогу.

З метою забезпечення повернення громадян України в Україну органи державної влади України співпрацюють з відповідними компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями.

У разі відсутності у громадян України, які постраждали від торгівлі людьми, коштів для повернення в Україну, закордонні дипломатичні установи України, за погодженням з Міністерством закордонних справ України, приймають рішення про надання їм матеріальної допомоги за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету (в частині отриманих за вчинення консульських дій коштів), а також надають сприяння щодо повернення їх в Україну.

Стаття 21. Репатріація іноземців та осіб без громадянства, які постраждали від торгівлі людьми

Після проходження курсу реабілітації відповідно до положень цього закону, іноземець або особа без громадянства може бути репатрійована у порядку, встановленому законодавством.

Органи міграційної служби дають запит, у разі необхідності, до країни походження такої особи на підтвердження громадянства такої особи або її права постійного проживання на її території на час в'їзду на територію України.

Органи міграційної служби, у разі необхідності, та із залученням інших суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми, а також неурядових і міжнародних організацій, надають іноземцю або особі без громадянства, яких репатрійовано контактну інформацію про установи, які їм можуть допомогти в країні, до якої їх репатрійовано, такі як правоохоронні органи, неурядові організації, юридичні установи та установи соціального захисту.

Розділ VI
ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ

Стаття 22. Спеціальні принципи протидії торгівлі дітьми

Крім основних принципів протидії торгівлі людьми, передбачених статтею 4 цього Закону, протидія торгівлі дітьми базується на таких спеціальних принципах:

дотримання прав дитини;

повага до думки дитини, яка постраждала від торгівлі людьми, стосовно заходів, які до неї застосовуються, з урахуванням її віку, стану здоров'я, інтелектуального і фізичного розвитку та інтересів;

роз'яснення дитині, яка постраждала від торгівлі людьми, у зрозумілій для неї формі, про її права та обов'язки;

забезпечення конфіденційності інформації про особу дитини, та відомостей, які дозволили б встановити дитині статус як такій, яка постраждала від торгівлі дітьми.

Стаття 23. Запобігання торгівлі дітьми

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми в межах своїх повноважень вживають необхідних соціальних, правових, психолого-педагогічних та інших заходів, спрямованих на виявлення і усунення причин та передумов, що сприяють торгівлі дітьми.

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми в межах своїх повноважень вживають заходів до виявлення дітей, що постраждали від торгівлі дітьми та проводять профілактичну роботу з дітьми та їхніми батьками або особами, що їх замінюють.

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми в межах своїх повноважень розробляють та впроваджують навчальні та виховні програми з протидії торгівлі дітьми в навчальних закладах.

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми в межах своїх повноважень вживають заходів для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед батьків та осіб, що їх замінюють, та осіб, які постійно контактують з дітьми в галузі освіти, охорони здоров'я, у сферах культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах.

Стаття 24. Інформування про дітей, які постраждали від торгівлі дітьми

Особа, якій стало відомо про дитину, яка постраждала від торгівлі дітьми, зобов'язана невідкладно і з забезпеченням конфіденційності повідомити про таку дитину орган внутрішніх справ за місцем її перебування та місцеву державну адміністрацію.

У разі існування підозри щодо причетності батьків дитини або осіб, що їх замінюють, до торгівлі дитиною, особи, які постійно контактують з дітьми в галузі освіти, охорони здоров'я, у сферах культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах у порядку, встановленому чинним законодавством, інформують про це правоохоронні органи.

Стаття 25. Надання допомоги дітям, які постраждали від торгівлі дітьми

Держава забезпечує допомогу дитині, з моменту, коли з'явились підстави вважати, що вона постраждала від торгівлі дітьми, і до повного завершення реабілітації дитини.

Після отримання інформації про дитину, яка постраждала від торгівлі дітьми, місцева державна адміністрація, на території якої виявлено дитину, невідкладно встановлює особу дитини, здійснює оцінку обставин та приймає план першочергових заходів допомоги дитині на період до вирішення питання щодо встановлення дитині статусу особи, яка постраждала від торгівлі дітьми.

У разі якщо дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева державна адміністрація невідкладно вирішує питання влаштування дитини.

Центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей із залученням закладів освіти, охорони здоров'я здійснюють розробку та впровадження індивідуальної програми допомоги дитині, яка постраждала від торгівлі дітьми.

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми в межах своїх повноважень забезпечують реалізацію прав дітей, які постраждали від торгівлі дітьми.

Стаття 26. Повернення або залишення дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми

У разі виявлення в Україні дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми, та яка є іноземцем чи особою без громадянства, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми за поданням місцевої державної адміністрації приймає одне з таких рішень:

повернення дитини до країни походження;

залишення дитини в Україні.

Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, підлягає поверненню до країни походження за умови, якщо батьки або особи, що їх замінюють, або установа у справах захисту дітей країни походження дитини погодились і мають можливість взяти на себе відповідальність за дитину і надати їй належну допомогу та захист.

Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, підлягає залишенню в Україні у разі неможливості її повернення до країни походження та за наявності умов для інтеграції дитини в Україні в частині забезпечення її права на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист.

При вирішенні питання про повернення або залишення дитини слід враховувати думку дитини, беручи до уваги вік, фізичний, інтелектуальний розвиток та інтереси дитини.

Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, не повертається до держави, якщо є ознаки того, що таке повернення не є у найліпших інтересах дитини, і ставить під загрозу її безпеку.

Розділ VII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 27. Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері протидії торгівлі людьми на державному, регіональному та місцевому рівнях.

Суб'єкти у сфері протидії торгівлі людьми мають право укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з відповідними органами іноземних держав, міжнародними організаціями згідно з законодавством України.

Міжнародне співробітництво суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми визначається відповідно до міжнародних договорів України.

Держава підтримує та стимулює співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми.

Міжнародні організації можуть, згідно з установленими процедурами, залучатись до розробки і реалізації спільних програм з протидії торгівлі людьми.

Розділ VIII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства про протидію торгівлі людьми

Особи, винні у порушенні законодавства про протидію торгівлі людьми несуть відповідальність згідно з законом.

Розділ IX
ФІНАНСУВАННЯ ТА ДЖЕРЕЛА ПОКРИТТЯ ВИТРАТ НА ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ПРОТИДІЮ ТА БОРОТЬБУ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

Стаття 29. Фінансування заходів у сфері протидії та боротьби з торгівлею людьми

Протидія та боротьба з торгівлею людьми, а також надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми включає ряд заходів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, професійних спілок і фондів, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, інших джерел.

Перелік заходів із протидії торгівлі людьми визначається Державною цільовою програмою протидії торгівлі людьми, затвердженою в установленому порядку.

Розділ X
ПРИКІНЦЕВІ І ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 01 січня 2012 року.

2. Внести зміни до таких нормативно-правових актів України:

1) УКримінальному кодексі України(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст. 131) назву та абзац перший частини першої статті 149 викласти в такій редакції:

"Стаття 149. Торгівля людьми

Здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи".

2) УКримінально-процесуальному кодексі Україничастину другу статті 20 доповнити після слів "в справах про статеві злочини," словами: "у справах щодо торгівлі людьми".

3) УЗаконі України "Про імміграцію"(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 41, ст. 197):

а) частину другу статті 4 доповнити пунктом 8 наступного змісту: "особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми".

б) частину сьому статті 9 доповнити новим пунктом після пункту 7 наступного змісту: "для осіб, зазначених у пункті 8 частини другої статті 4 цього Закону, - копія документа, що підтверджує встановлення особі статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, а також документ, що підтверджує факт безперервного проживання особи на законних підставах на території України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми". У зв'язку з цим пункти восьмий - десятий вважати пунктами дев'ятим - одинадцятим.

4) УЗаконі України "Про соціальні послуги"(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 45, ст. 358):

а) частину другу статті 1 після слова "насильство" доповнити словами "обставини, спричинені наслідками від торгівлі людьми".

б) частини 7 та 8 статті 1 після слів "що постраждали від фізичного чи психологічного насильства" та "які зазнали жорстокості, насильства" доповнити словами "та торгівлі людьми".

5) УЗаконі України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю"(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 42, ст. 213) частину 10 статті 7 та частину 1 статті 9 після слів "які зазнали жорстокості та насильства" та "насильству в сім'ї та жорстокому поводженню з дітьми" доповнити словами "торгівлі людьми".

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

3) забезпечити перегляд міністерствами та іншими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів і приведення їх у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

Кiлькiсть переглядiв: 742

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.